28 . 03 . 2024
пошук робіт:         
 

Дипломна робота, курсова робота, виконання робіт.

Політика доходів та оплата праці



№ роботи: 1841
розділ: Економіка праці
тип: Курсова робота
об'єм: 38
винагорода автору: 130 грн

Зміст:

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОЛІТИКИ ДОХОДІВ І ОПЛАТИ ПРАЦІ
1.1. Структура доходів населення
1.2. Заробітна плата: сутність та функції
1.3. Принципи і складові елементи організації оплати праці
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНО-ДІАГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ ДОХОДІВ ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ
2.1. Основні цілі та пріоритети соціальної політики на сучасному етапі розвитку економіки України
2.2. Статистична оцінка доходів населення в Україні
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОЛІТИКИ ДОХОДІВ І ОПЛАТИ ПРАЦІ
3.1. Вивчення можливості застосування закордонного досвіду оплати праці
3.2. Основні підходи щодо реформування політики оплати праці в Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Реферат

Об’єкт дослідження даної роботи - доходи населення, предмет коло питань, що стосуються політики доходів та оплати праці.
Мета роботи – дослідження особливостей політики доходів та оплати праці. Для досягненя поставленої мети в даній роботі необхідно було висвітлити низку завдань, а саме:
- визначити актуальність теми дослідження;
- дослідити понятійно-термінологічний апарат теми дослідження;
- узагальнити принципи і складові елементи організації оплати праці;
- проаналізувати основні цілі та пріоритети соціальної політики на сучасному етапі розвитку економіки України;
- здійснити статистичну оцінку доходів населення в Україні;
- вивчити закордонний досвід оплати праці та можливість застосування його в Україні;
- запропонувати основні підходи щодо реформування політики оплати праці в Україні;
- узагальнити матеріал та зробити висновки.


ВИСНОВКИ

Отж е, узагальнюючи власне теоретичне та практичне дослідження зробимо наступні висновки:
1. Доходи населення - це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел.
2. Співвідношення між різними джерелами і видами доходів не постійне. Воно здійснюється під дією багатьох факторів, набір, яких неоднаковий для різних груп населення і на різних рівнях.
3. На формування доходів впливають такі фактори:
а) нівелюючі - складання заробітків сім"ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім"ї і вносять свою пенсію в бюджет сім"ї, допомоги, що одержують члени сім"ї.
б) диференціюючі - наявність непрацездатних членів сім"ї, їхня кількість у сім"ї, співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім"ї.
4. Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.
5. Для того, щоб надати статистичну оцінку доходам населення, спочатку досліджувалось співвідношення динамік реальної та номінальної заробітної плати пересічного громадянина України, а потім вони порівнювались між собою. За даними офіційної статистики номінальна заробітна плата за 1997-2011 рр. коливалась в межах 160 грн. у 1997 р. та 2633 грн. в 2011 році. Середній темп зростання номінальної заробітної плати за досліджуваний період становив 122,5%, а середнє значення індексу споживчих цін за цей період склало 112,53% при середньому темпі зростання реальної заробітної плати – 123,34%. Як видно з таблиці 1, починаючи з 1997 року номінальна заробітна плата зростала великими темпами у порівнянні із зростанням реальної за обсягами. Так, цей показник у 2005 р. по відношенню до попереднього року мав найбільший темп зростання за весь досліджуваний період, який складав відповідно 136,7%, а найменший темп зростання у 2009 - 105,5%, що пояснюється негативним впливом світової економічної кризи на усі економічні показники в Україні. У 2006 році середня заробітна плата за місяць по Україні перевищила межу 1000 гривень та склала 1041,47 грн., при цьому її приріст становив 29,2% порівняно із 2005 р. У 2010 році економічна ситуація у країні набагато покращилася і темп зростання номінальної заробітної плати досяг 120%, а фактичний розмір номінальної заробітної плата на місяць перевищив межу 2000 грн., досягши відмітки 2239 гривень. Станом на 2011 рік за офіційними даними номінальна заробітна плата громадян України складала 2633 гривень.
6. Незважаючи на позитивні показники зростання номінальної заробітної плати в Україні, говорити про високий рівень життя її населення не доводиться, оскільки показники реальної заробітної плати мають надто повільні тенденції до зростання, а варіація верхньої та нижньої межі, якої сягає на місяць заробітна плата громадян становить від 1118 грн. до 20 000 грн.
7. За даними Європейського статистичного бюро мінімальна заробітна плата в країнах Західної Європи становить близько 1200 євро. Найвищу мінімальну заробітну плату встановлено в Люксембурзі – 1570 євро, в Ірландії – 1403 євро, Великобританії – 1361, Голландії – 1301, Бельгії – 1259 євро.
8. Рішення проблем організації оплати праці лежить цілком в площині державних інтересів. На жаль, в Україні рівень заробітної плати є поки ще дуже низьким порівняно з європейським, і тому оплата праці в нашій країні, навіть за просту, некваліфіковану роботу не відповідає міжнародним та європейським стандартам. Нашій держави необхідно прикласти ще багато зусиль для того, щоб населення країни стало заможним та багатим, використовуючи позитивний іноземний досвід.
9. Основними підходами щодо реформування політики оплати праці в Україні сьогодні є:
По-перше, створення умов щодо зростання рівня заробітної плати (особливо це стосується рівнів заробітної плати працівників, які належать до традиційно низькооплачуваних видів економічної діяльності), визначивши державну політику за цим напрямком державним пріоритетом.
По-друге, перегляд принципів державного регулювання сфери оплати праці, в основі якого повинні бути: стратегічна перспектива, відповідність економічній ситуації в світі, країні, ефективність, результативність тощо.
По-третє, проведення комплексних змін у існуючій моделі державного управління сферою доходів населення та, зокрема, оплатою праці.
   
Список літератури

Для правильного розуміння і визначення суті заробітної плати необхідно враховувати, що вона одночасно є макро- і мікроекономічною категорією, яка формується шляхом складної багатофакторної взаємодії, а саме: держави в особі законодавчої і виконавчої влади, профспілок, сфери безпосереднього виробництва і сфери відносин обміну робочої сили.
Як макроекономічна категорія заробітна плата виражає відношення, по-перше, між суспільством у цілому і кожним окремим працівником, яке реалізується на основі єдиної державної політики в галузі заробітної плати, а по-друге, між окремими самостійними трудовими колективами, тому що в умовах сформованого поділу праці заробітна плата працівників кожного окремого підприємства залежить від результатів діяльності всіх інших підприємств, пов’язаних з ним кооперативними зв’язками.
Як мікроекономічна категорія заробітна плата виражає співвідношення, по-перше, між працівником і трудовим колективом (тому що заробітна плата кожного робітника встановлюється в межах фонду заробітної плати підприємства (цеху, ділянки, бригади і ін.) відповідно до його трудового внеску до загальних результатів колективної праці), а по-друге, між працівником та роботодавцем з приводу розподілу знову створеної вартості.
З вищезазначеного випливає, що заробітна плата – це досить складне за своїм змістом економічне поняття, що виключає його просте й однозначне визначення. Воно завжди буде неповним. Визначення заробітної плати може бути тільки комплексним, у комбінаторному вигляді відображаючим її суть. Тому доцільно дефініцію заробітної плати розглянути з погляду різних суб’єктів ринкової економіки, відносини між якими вона виражає, а також сфер і рівнів її прояву.
Отже, для найманого робітника заробітна плата – це, по-перше, винагорода, яку він одержує за виконану роботу відповідно до умов наймання (трудового договору, контракту і ін.), а по-друге,  це один з видів його особистого доходу, одержуваний ним, як правило, у грошовій формі за результатами своєї трудової діяльності у відповідності зі своїми здібностями до праці.
Для наймача (як роботодавця і власника засобів виробництва) заробітна плата являє собою виражену в грошовій формі частину його витрат, що йдуть на утримання найманих робітників відповідно до умов їх наймання і результатів виконаної роботи.
Безпосередньо для підприємства (як виробничо-господарської одиниці), заробітна плата  це одна зі статей витрат, пов’язана з відтворенням робочої сили. І одночасно вона є одним з найдійовіших економічних засобів матеріального стимулювання працюючих та підвищення ефективності їх праці.
У сфері відносин обміну робочої сили заробітна плата виступає як ціна товару робочої сили, по якій найманий робітник її продає, а роботодавець купує. У цьому разі вона виражає ринкову вартість робочої сили, що відбиває диференційований за сегментаційними ознаками рівень необхідних витрат на відтворення робочої сили з урахуванням конюнктури, що склалася на ринку праці.
Для суспільства в цілому заробітна плата являє собою частину національного доходу, виражену у грошовій формі, що надходить в особисте розпорядження трудящих і йде на задоволення їх матеріальних і культурних потреб. При цьому вона виступає найважливішим елементом господарського механізму, за допомогою якого держава реалізує свою економічну і соціальну політику.
На наш погляд, розширене визначення заробітної плати дає змогу виключити гіпертрофію, чи навпаки, ігнорування окремих ознак і властивостей заробітної плати, і тим самим уникнути однобічного, неповного й обмеженого її тлумачення.
З визначення заробітної плати випливає, що вона одночасно є формою розподілу по праці і ціною робочої сили.
Як форма розподілу по праці заробітна плата розраховується виходячи з результатів праці робітника, його трудового внеску до загальних результатів колективної праці. У цьому випадку по кожній операції визначається міра праці, що віддається робітником суспільству і відповідна їй міра її оплати. Досягається це за допомогою нормування праці і тарифної системи. З їх допомогою різні види конкретної праці одержують однаковий грошовий вираз, що дає можливість порівнювати і диференціювати працю за її умовами, ступенем складності та інтенсивності, суспільному значенню, а також встановлювати пропорції між ефективністю праці, її складністю, значенням та розміром оплати.
 

 

© DIPLOMSERVIS.com.ua 2009-2016.